1. Словник української мови Грінченка

вітрогон

Вітрогон, -на

м.

1) Вѣтренникъ.

2) Вентиляторъ. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрогон — вітрого́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вітрогон — ВІТРОГІН жевжик, вертихвіст, мартопляс, джиґун, баламут|а|, шалапут, шелихвіст. Словник синонімів Караванського
  3. вітрогон — див. вітрогін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вітрогон — Гонивітер, дзьоха, печихвіст, шелихвіст, шалапут, див. гуляка Словник чужослів Павло Штепа
  5. вітрогон — ВІТРОГО́Н, рідко ВІТРОГІ́Н, го́на, ч. 1. зневажл. Легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик. – Ти, бачу, з вітрогонів .. Хіба у такому ділі припада хапатись? (Марко Вовчок); Те, що вони [брати] .. Словник української мови у 20 томах
  6. вітрогон — див. бешкетник; легковажний Словник синонімів Вусика
  7. вітрогон — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал. Словник синонімів української мови
  8. вітрогон — ВІТРОГО́Н див. вітрогі́н. Словник української мови в 11 томах