1. Словник української мови Грінченка

віхало

Віхало, -ла

с. = віхола. Мир. Пов. І. 112.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхало — ві́хало іменник середнього роду завірюха діал. Орфографічний словник української мови
  2. віхало — -а, с., діал. Завірюха, метелиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віхало — ВІ́ХАЛО, а, с., діал. Завірюха, метелиця. Не стало видно ні неба, ні землі, – все то одно непроглядне віхало... аж страшно, аж сумно стало! (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. віхало — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. віхало — ВІ́ХАЛО, а, с., діал. Завірюха, метелиця. Не стало видно ні неба, ні землі, — все то одно непроглядне віхало… аж страшно, аж сумно стало! (Мирний, II, 1954, 8). Словник української мови в 11 томах