1. Словник української мови Грінченка

віха

Віха, -хи

ж.

1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. ІІІ. 165. І веху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64.

2) раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116.

3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. І. 50.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віха — ві́ха іменник жіночого роду тичка; етап віха́ іменник жіночого роду отруйна рослина Орфографічний словник української мови
  2. віха — I віх`а-и, ж. Отруйна рослина родини зонтичних, що росте на болотах. II в`іха-и, ж. 1》 Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо. 2》 перен. Те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віха — Тичина, тичка, див. жальон Словник чужослів Павло Штепа
  4. віха — ВІХА́, и́, ж. Трав'яниста отруйна болотяна рослина родини зонтичних, що містить смолоподібну речовину цикутотоксин; цикута. Віха отруйна, або цикута, особливо небезпечна для всіх травоїдних тварин напровесні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. віха — ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛА розм., ТИ́КА діал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо). Словник синонімів української мови
  6. віха — ВІ́ХА, її, ж. 1. Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо. [Дранко:] Скликайте людей на гвалт! [Кукса:] А ви візьміть віху та махайте! (Кроп. Словник української мови в 11 томах