1. Словник української мови Грінченка

вішання

Вішання, -ня

с. Вѣшаніе. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула. Грин. II. 315.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішання — ві́шання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вішання — -я, с. Дія за знач. вішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішання — ВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. ві́шати. Виконання судового вироку супроводжувалося певними обрядами, наприклад, вішанням вуздечки, хомута на шию конокрадам та виставленням їх на прилюдне осміяння (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. вішання — Ві́шання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вішання — ВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. ві́шати. Словник української мови в 11 томах