1. Словник української мови у 20 томах

вішання

ВІ́ШАННЯ, я, с.

Дія за знач. ві́шати.

Виконання судового вироку супроводжувалося певними обрядами, наприклад, вішанням вуздечки, хомута на шию конокрадам та виставленням їх на прилюдне осміяння (з наук. літ.);

А вже відрубування голів або вішання – це прямо річ природна .. Як же без того і вдержати “подлий [підлий] народ” в границях приличності [пристойності]? (Б. Лепкий);

Сидоркевич одвернувся. Він два рази був уже на вішанню, але не міг призвичаїтись (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішання — ві́шання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вішання — -я, с. Дія за знач. вішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішання — Ві́шання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вішання — ВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. ві́шати. Словник української мови в 11 томах
  5. вішання — Вішання, -ня с. Вѣшаніе. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула. Грин. II. 315. Словник української мови Грінченка