1. Словник української мови Грінченка

в'язок

В'язок, -зка

м.

1) Связь полудрабків въ возѣ. Рудч. Чп. 250.

2) Связь (изъ тонкаго гнутаго дерева), посредствомъ которой въ саняхъ копили двухъ полозьевъ соединяются между собой. Лебед. у. (Залюбовск.).

3) Въ наружномъ однобортномъ колесѣ водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикрѣплена къ кляку. Черниг. у.

4) Въ корзинѣ: поперечина, сверхъ которой затягивается дуга для ручки въ корзинѣ. Вас. 147.

5) Позвонокъ. Терск. обл.

6) ум. отъ в'яз.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язок — в'язо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. в'язок — В'ЯЗО́К, зка́, ч. Зменш. до в'яз. Я одвів його під в'язок біля погрібника, поздоровкався (Ю. Мушкетик); Між віттям старих в'язків та кленів невдовзі зблиснула гладінь Дніпра (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах