1. Словник української мови Грінченка

гадинка

Гадина, -ни

ж.

1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В'ється, як гадина. Ном. № 3002. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в'ється. Чуб. V. 473.

2) — сліпа = веретінник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16.

3) — сороката. Pelias chersea. Шух. І. 22.

4) — чорна. Pelias chersea. Шух. І. 22.

5) Употребляется какъ бранное слово. ум. гадинка. Грин. І. 6; гадинонька, Мет. 251; гадиночка. Чуб. V. 434.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадинка — ГА́ДИНКА, и, ж., рідко. Зменш. до га́дина 1. На гадинку сонце пече, А з гадинки сочок тече. Возьми [візьми], дівча, коновочку Та й набери того сочку (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах