1. Словник української мови Грінченка

гадкувати

Гадкува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Размышлять, раздумывать. Він тогди не каже нічо, лиш собі гадкуїт. Гн. II. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадкувати — гадкува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гадкувати — -ую, -уєш, недок., діал. Міркувати, роздумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадкувати — ГАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Міркувати, думати, роздумувати. – Ну, – скажете, – добре зробив Василь. Розумно гадкував. Добре, та не найліпше! (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гадкувати — див. думати Словник синонімів Вусика
  5. гадкувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. гадкувати — ГАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, роздумувати. — Ну, — скажете, — добре зробив Василь. Розумно гадкував. Добре, та не найліпше! (Фр., І, 1955, 128); — Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатити б довг навчасі — попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197). Словник української мови в 11 томах