1. Словник української мови Грінченка

гадячий

Гадячий, -а, -е

1) = гадовий, гадючий. Мил. М. 48. Сім голов гадячих. Гн. І. 22.

2) гадяче зілля. раст. Veronica chamaedrus. Вх. Пч. II. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадячий — га́дячий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гадячий — -а, -е, розм. Прикм. до гад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадячий — ГА́ДЯЧИЙ, а, е, розм. Належний гадові. Коли ж відвар прохолонув, змішала [Мелюзина] його з гадячим салом (Н. Королева); – Оце б ви упхалися в гадяче гніздо! – кликнула ненависно Марія, що вже тоді з Григорієм і сестрою не дуже-то в згоді проживала (О. Словник української мови у 20 томах
  4. гадячий — Га́дячий, -ча, -че = гадю́чий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гадячий — ГА́ДЯЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до гад. Та під п’яну руч гордовито волали вони (підліщани); — Ми однодворці, майже дворя-ани! — Голодранці! — гукали їм з інших частин. — А все ж не куркульня гадяча!.. (Крот., Сини… 1948, 13). Словник української мови в 11 томах