1. Словник української мови Грінченка

гадючий

Гадючий, -а, -е

1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо.

2) гадюча морква. раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166.

3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючий — гадю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гадючий — (погляд) злий, отруйний, отруйливий; П. віроломний, підступний. Словник синонімів Караванського
  3. гадючий — -а, -е. 1》 Прикм. до гадюка 1). || Такий, як у гадюки. || Такий, як гадюка. 2》 перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадю́ка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка); Гадюча отрута входить до деяких лiкарських препаратiв (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. гадючий — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. гадючий — Гадю́чий, -ча, -че; -дю́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Л. Укр., І, 1951, 424); *Образно. Словник української мови в 11 томах