гадючий

Значення в інших словниках

1. гадючий — гадю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. гадючий — -а, -е. 1》 Прикм. до гадюка 1). || Такий, як у гадюки. || Такий, як гадюка. 2》 перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадю́ка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка); Гадюча отрута входить до деяких лiкарських препаратiв (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
4. гадючий — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
5. гадючий — Гадю́чий, -ча, -че; -дю́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Л. Укр., І, 1951, 424); *Образно. Словник української мови в 11 томах
7. гадючий — Гадючий, -а, -е 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183. Словник української мови Грінченка