гадючий

ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. (про заміри, вчинки, риси такої людини). Підступний боярин був, князя Данила вбити хотів (С. Пушик); — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників.. Підступна порада! (А. Головко); — Тепер вона не буде терпіти коло себе чоловіка,.. що ображає її людську гідність, не буде терпіти людину підлу й нікчемну (Є. Гуцало); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе (В. Симоненко); Він підбурив (хлопця) на брудний і підлотний злочин (З. Тулуб); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський); Її вже навіть острах бере, що ніхто його тут не розгадає, всіх він задурманить своїми облудними речами (О. Гончар); (Парвус:) Мені оті патриції непевні, не бачу я в них щирості такої, як у плебеїв (Леся Українка); Вона.. забула про існування Миколи Сухопари й інших бешкетників, від яких можна було чекати каверзних витівок (О. Донченко); Його я знаю добре.. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко); Дівчата цей раз менше таїлися, цілком недвозначно виявляли свої пекельні наміри (К. Гордієнко); В Лакшуна, кажуть, абсолютно ідіотські очі, а за ними криється диявольська хитрість шпигуна... (М. Стельмах); Вона бачила.. той зміїний усміх (ще мовби здержуваний!), що блукав на гадючих устах пані Наської... (Олена Пчілка). — Пор. лицемі́рний, 1. хи́трий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючий — гадю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гадючий — (погляд) злий, отруйний, отруйливий; П. віроломний, підступний. Словник синонімів Караванського
  3. гадючий — -а, -е. 1》 Прикм. до гадюка 1). || Такий, як у гадюки. || Такий, як гадюка. 2》 перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадю́ка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка); Гадюча отрута входить до деяких лiкарських препаратiв (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. гадючий — Гадю́чий, -ча, -че; -дю́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Л. Укр., І, 1951, 424); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. гадючий — Гадючий, -а, -е 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183. Словник української мови Грінченка