гадючий
ГАДЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до гадю́ка 1.
Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка);
Гадюча отрута входить до деяких лiкарських препаратiв (із журн.);
* Образно. Приморці озиралися на північ, де хвилину тому блиснуло гадюче око підводного човна (В. Кучер);
// Такий, як у гадюки.
Портрет був просто моторошний – лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях – гадючі зелені очиці (С. Васильченко);
Гусак Розбишака теж тягне до нього свою гадючу голову (М. Стельмах);
Настасові снився князь Свенельд. Він був у зеленій кольчузі, що дуже нагадувала гадючу луску (І. Білик);
// Такий, як гадюка.
Він помітив на плечі хлопця татуювання у вигляді гадючого символу (із журн.).
2. перен. Який таїть у собі небезпеку; підступний.
Доповніть і ви міру провини ваших батьків! О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєни? (Біблія. Пер. I. Огієнка);
[Молодиця:] За віщо ото вона рідного брата отруїла?! [Баба:] Хіба відьмі треба, щоб було ще за віщо? Серце в неї таке гадюче!.. (С. Васильченко);
– Ти бачиш, який гадючий [лісник]! Ще може стріляти (А. Турчинська);
Бідний хлопче! Тікай скоріше з гадючого гнізда, тікай, поки твоя безсмертна душа не потрапила в диявольські пазурі! (О. Бердник).
Значення в інших словниках
- гадючий — гадю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- гадючий — (погляд) злий, отруйний, отруйливий; П. віроломний, підступний. Словник синонімів Караванського
- гадючий — -а, -е. 1》 Прикм. до гадюка 1). || Такий, як у гадюки. || Такий, як гадюка. 2》 перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадючий — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
- гадючий — Гадю́чий, -ча, -че; -дю́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гадючий — ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Л. Укр., І, 1951, 424); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- гадючий — Гадючий, -а, -е 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183. Словник української мови Грінченка