1. Словник української мови у 20 томах

гадючин

ГАДЮ́ЧИН, а, е.

Належний гадюці (в 1 знач.).

Ота нора, гадючина домівка (І. Франко);

Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючин — гадю́чин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гадючин — -а, -е. Належний гадюці (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадючин — Гадю́чин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (у 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (Фр., XI, 1952, 335). Словник української мови в 11 томах
  5. гадючин — Гадючин, -на, -не Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12. Словник української мови Грінченка