гадючин
Гадючин, -на, -не
Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гадючин — гадю́чин прикметник Орфографічний словник української мови
- гадючин — -а, -е. Належний гадюці (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (в 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (І. Франко); Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- гадючин — Гадю́чин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (у 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (Фр., XI, 1952, 335). Словник української мови в 11 томах