1. Орфографічний словник української мови

гадючин

гадю́чин

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючин — -а, -е. Належний гадюці (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (в 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (І. Франко); Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. гадючин — Гадю́чин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (у 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (Фр., XI, 1952, 335). Словник української мови в 11 томах
  5. гадючин — Гадючин, -на, -не Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12. Словник української мови Грінченка