гадючитися

ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. — мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) розм., ГАДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПЕТЛЮВА́ТИ діал. Звившись гадюкою, пославсь (шлях) од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода — Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився — увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючитися — гадю́читися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гадючитися — -иться, недок. Звиватися як гадюка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадючитися — ГАДЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок., розм. Звиватися гадюкою. Так от: єсть вілли, біля міста в кучерявих лісах засіли, і шосе до них гадючиться (М. Хвильовий); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Словник української мови у 20 томах
  4. гадючитися — ГАДЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок. Звиватися як гадюка. Іде солдат з цеберком, і по стежці за ним — як жива — гадючиться вірьовка… (Тич., II, 1957, 67); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (Тулуб, Людолови, І, 1957, 377). Словник української мови в 11 томах