1. Словник української мови Грінченка

ганьбувати

Ганьбува́ти, -бу́ю, -єш

гл.

1) = ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384.

2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690.

3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганьбувати — ганьбува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ганьбувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 перех. Ганьбити (у 2 знач.). 2》 ким, неперех. Гребувати, нехтувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ганьбувати — ГАНЬБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. кого, що. Ганьбити (у 2 знач.). Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. ганьбувати — див. ганьбити; гидувати Словник синонімів Вусика
  5. ганьбувати — ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Словник синонімів української мови
  6. ганьбувати — ГАНЬБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. перех. Ганьбити (у 2 знач.). Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знав, І думає, що добре так (Гл., Вибр., 1957, 136); — Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна (Барв., Опов… 1902, 384). Словник української мови в 11 томах