1. Словник української мови Грінченка

гила

Гила, -ли

ж.

1) Грыжа. Мил. М. 85.

2) Родъ игры съ деревяннымъ шаромъ (свинкою), который бьютъ палками; также граничная черта въ этой игрѣ. Ив. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гила — гила́ іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гила — -и, ж., діал. 1》 Грижа. 2》 рідко. Гилка. 3》 виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається на означення швидкого руху, швидкої дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гила — ГИЛА́, и́, ж., розм. 1. Грижа. – Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене – гила (І. Микитенко); Так, він нагадує апостола Петра. І постаттю, й своєю апостольською величчю, навіть незважаючи на гилу (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гила — I. ГРИ́ЖА (хвороба; випнутий внаслідок неї внутрішній орган або його частина), ГИЛА́ розм., КИЛА́ розм. — Ти собі як хоч,.. а я в політику не мішаюсь; у мене грижа (О. Гончар); Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене — гила (І. Микитенко); Нажити килу. Словник синонімів української мови
  5. гила — Ги́ла́ і ґи́ла́, -ли́, -лі́ ґи́ла́ і ги́ла́, -ли́, -лі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гила — ГИЛА́, и́, ж., діал. 1. Грижа. — Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене — гила (Мик., II, 1957, 286); Його [лікаря] затримано тут, а там чекали відповідальні операції. Словник української мови в 11 томах