глевтякуватий
Глевтякуватий, -а, -е
1) О хлѣбѣ = глевкий.
2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глевтякуватий — глевтякува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- глевтякуватий — -а, -е. Те саме, що глевкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глевтякуватий — ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що глевкува́тий. Снідали. Бойко їв хліб, тільки хліб. Ніби й не було перед ним чогось іншого, крім шматка глевтякуватого домашнього хліба (І. Словник української мови у 20 томах
- глевтякуватий — див. вайлуватий; слабий; слабодухий Словник синонімів Вусика
- глевтякуватий — ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Словник синонімів української мови
- глевтякуватий — Глевтякува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глевтякуватий — ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що глевкува́тий. Глевтякуватий хліб. 2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 341). Словник української мови в 11 томах