1. Словник української мови у 20 томах

глевтякуватий

ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що глевкува́тий.

Снідали. Бойко їв хліб, тільки хліб. Ніби й не було перед ним чогось іншого, крім шматка глевтякуватого домашнього хліба (І. Нижник);

Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Іван Ле);

Підвівся з-за довгого полірованого столика їм назустріч сам державний радник, чоловік середніх літ, одутлуватий, глевтякуватий, доволі високий (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глевтякуватий — глевтякува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. глевтякуватий — -а, -е. Те саме, що глевкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глевтякуватий — див. вайлуватий; слабий; слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. глевтякуватий — ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Словник синонімів української мови
  5. глевтякуватий — Глевтякува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. глевтякуватий — ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що глевкува́тий. Глевтякуватий хліб. 2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 341). Словник української мови в 11 томах
  7. глевтякуватий — Глевтякуватий, -а, -е 1) О хлѣбѣ = глевкий. 2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина. Словник української мови Грінченка