гнівненько

Гнівно

нар.

1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.

2) Обидно, непріятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. ІІІ. 551.