год
Год, -ду
м.
1) Годъ, Год — великий чоловік. посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461. Два годи любились вони дуже. Рудч. Ск. І. 78. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. Харьк. у год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. І. 72. під год, як до году. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. Г. Барв. 17. в ряди-годи. Рѣдко, иногда. Ном. № 7734.
2) мн. года. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. года вийшли кому. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201.
3) у году бути. Служить по найму на годъ. Борз. у. по годах ходити. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. ум. годок, годочок. Їй дванадцять годочків. МВ. І. 130.
Значення в інших словниках
- год — -у, ч., розм., рідко. Те саме, що рік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- год — Рік, рочок Словник чужослів Павло Штепа
- год — ГОД, у, ч., розм., фольк., поет. Те саме, що рік. Старять годи і тяжкі пригоди (прислів'я); Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев'ятнадцять мав (І. Словник української мови у 20 томах
- год — (іноді) час, строк Словник застарілих та маловживаних слів
- год — Год, го́ду, -дові; го́ди́, го́дів і год (після числівн.). П’ять год Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- год — ГОД, у, ч., розм., рідко. Те саме, що рік. Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев’ятнадцять мав (Котл., 1, 1952, 223); [Марина:] Але ж года твої такі, що не на ярмарок їдеш, Прокопе, а вже порядно, як з ярмарку повертаєш (Корн., II, 1955, 111). Словник української мови в 11 томах