1. Словник української мови в 11 томах

год

ГОД, у, ч., розм., рідко. Те саме, що рік.

Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев’ятнадцять мав (Котл., 1, 1952, 223);

[Марина:] Але ж года твої такі, що не на ярмарок їдеш, Прокопе, а вже порядно, як з ярмарку повертаєш (Корн., II, 1955, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. год — -у, ч., розм., рідко. Те саме, що рік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. год — Рік, рочок Словник чужослів Павло Штепа
  3. год — ГОД, у, ч., розм., фольк., поет. Те саме, що рік. Старять годи і тяжкі пригоди (прислів'я); Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев'ятнадцять мав (І. Словник української мови у 20 томах
  4. год — (іноді) час, строк Словник застарілих та маловживаних слів
  5. год — Год, го́ду, -дові; го́ди́, го́дів і год (після числівн.). П’ять год Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. год — Год, -ду м. 1) Годъ, Год — великий чоловік. посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461. Словник української мови Грінченка