годовичок

Годовик, -ка

м. Однолѣтокъ, годовикъ. Вона хлопчика годовика, сього Левка, взяла у прийми. Кв. ум. годовичок. Стор. I. 95.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me