головуватий
Головуватий, -а, -е
О растеніяхъ: имѣющій головню 1. Головувате просо. Черк. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головуватий — Головува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)