1. Словник української мови Грінченка

головчастий

Головчастий, -а, -е

1) = головатий 2. Черниг. у.

2) Родъ орнамента въ вышивкѣ. Kolb. І. 49, 48. Шух. І. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головчастий — головча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. головчастий — ГОЛОВЧА́СТИЙ, а, е. Який має плід у вигляді головки; головатий. Салат головчастий починають збирати, коли сформується головка масою 200–500 г і більше (з наук. літ.); // Який має вигляд головки (у 1 знач.). Головчаста форма цикорію салатного має назву вітлуф (білий лист) (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах