головчастий
ГОЛОВЧА́СТИЙ, а, е.
Який має плід у вигляді головки; головатий.
Салат головчастий починають збирати, коли сформується головка масою 200–500 г і більше (з наук. літ.);
// Який має вигляд головки (у 1 знач.).
Головчаста форма цикорію салатного має назву вітлуф (білий лист) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головчастий — головча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- головчастий — Головчастий, -а, -е 1) = головатий 2. Черниг. у. 2) Родъ орнамента въ вышивкѣ. Kolb. І. 49, 48. Шух. І. 161. Словник української мови Грінченка