голосненький
Голосний, -а, -е
1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. ум. голосненький.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосненький — голосне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- голосненький — -а, -е. Пестл. до голосний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосненький — ГОЛОСНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до голосни́й 1. Хоч маленька, та голосненька (приказка); Тут такий розкотивсь викрик голосненький, та дзвінкий, та тонкий, що Михайло метнувсь назад, а ведмідь чимдуж покотив до гаю, вгинаючи під ступою землю... (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах