1. Словник української мови у 20 томах

голосненький

ГОЛОСНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до голосни́й 1.

Хоч маленька, та голосненька (приказка);

Тут такий розкотивсь викрик голосненький, та дзвінкий, та тонкий, що Михайло метнувсь назад, а ведмідь чимдуж покотив до гаю, вгинаючи під ступою землю... (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосненький — голосне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. голосненький — -а, -е. Пестл. до голосний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голосненький — Голосний, -а, -е 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Словник української мови Грінченка