1. Словник української мови Грінченка

голубець

Голубець, -бця

м.

1) ум. отъ голуб. Лучний нині горобець, як завтра голубець. Ном. № 7295. Прилетів голуб з чорної хмари, забив голубця, розлучив з пари. Мет. 107.

2) Сдѣланная изъ тѣста и испеченная фигура птицы; такіе голубці пекутся 9-го марта въ день 40 святыхъ; тоже, что и жайворонки въ этотъ день. Маркев. 2.

3) Искусственная птица: туловище изъ скорлупы яйца, голова изъ воску, а крылья и хвостъ изъ цвѣтной бумаги; эти голубці висять въ сельскихъ хатахъ передъ образами. Шух. I. 100. Иногда дѣлаются цѣликомъ изъ бумаги. Стор. II. 110.

4) Могильный крестъ съ крышкою сверху. Конот. у.

5) Особое на въ танцахъ. Як окочу голубця ще й принаджу молодця. Чуб. V. 10. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала да где мудрі скоки. Мкр. Н. 29.

6) раст. Vaccinium uliginosum L. Анн. 371.

7) мн. Кушанье: пшенная каша (также крупы: овсяныя, пшеничныя, кукурузныя) завернутая въ капустные листья и изжаренная съ приправами въ постномъ или скоромномъ маслѣ. Маркев. 158. Чуб. VII. 441. МУЕ. ІІІ. 56. Kolb. I. 50. Шух. I. 143.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубець — -бця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до голуб 1), 3). 2》 Па в танцях. 3》 див. голубці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. голубець — ГОЛУБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до го́луб 1, 3. Голубець гукає, як пари шукає (Номис); Де не взявся сизокрилий голубець (Л. Глібов); Під образами паперові голубці, квітки (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. Голубець — Голубе́ць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. голубець — Бця, ч., див. голубий. Словник сучасного українського сленгу
  5. голубець — (-бця) ч.; мол., крим.; жарт.-ірон. Гомосексуаліст. БСРЖ, 132; ПСУМС, 18; СЖЗ, 31. Словник жарґонної лексики української мови
  6. голубець — Голубе́ць, -бця́; -бці́, -бці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. голубець — ГОЛУБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до го́луб 1, 3. Голубець гукає, як пари шукає (Номис, 1864, № 8858); *У порівн. А Петрик такий біленький, такий вичесаний, гей голубець (Черемш., Тв., 1960, 34); Під образами паперові голубці, квітки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. голубець — 1. Двосхиле або інше за формою покриття, навіс, що захищав розміщені на фасадах ікони від дощів і снігу. 2. Чотирикутний в плані стовпчик на дорозі або могилі, увінчаний іконою під двосхилим покриттям. Архітектура і монументальне мистецтво