горінець
Горінець
нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горінець — присл., зах. Навзнаки, обличчям догори. Великий тлумачний словник сучасної мови