горінець

Горінець

нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горінець — присл., зах. Навзнаки, обличчям догори. Великий тлумачний словник сучасної мови