граматик
Граматик, -ка
м.
1) Грамматикъ.
2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- граматик — грама́тик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- граматик — -а, ч. 1》 Знавець граматики, автор твору з граматики. 2》 іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- граматик — ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. заст. Знавець граматики, автор досліджень із граматики. Колись і критики, і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (І. Словник української мови у 20 томах
- граматик — Грама́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- граматик — ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати — одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Фр., XVI, 1955, 246). 2. іст. Словник української мови в 11 томах