1. Словник української мови у 20 томах

граматик

ГРАМА́ТИК, а, ч.

1. заст. Знавець граматики, автор досліджень із граматики.

Колись і критики, і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (І. Франко);

– Умієш, княже, письма грецького? – Вмію, – відповів той. – Один граматик показав у Константиновому городі (І. Білик).

2. іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.

[Роман:] Гуманісти, ставайте всі в ряд. Та глядіть-но, скоро ясновельможний на поріг, – зараз разом – vivat! [Гуманісти і граматики (разом):] Знаємо (Л. Старицька-Черняхівська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граматик — грама́тик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. граматик — -а, ч. 1》 Знавець граматики, автор твору з граматики. 2》 іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граматик — Грама́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. граматик — ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати — одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Фр., XVI, 1955, 246). 2. іст. Словник української мови в 11 томах
  5. граматик — Граматик, -ка м. 1) Грамматикъ. 2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. Словник української мови Грінченка