граматика
ГРАМА́ТИКА, и, ж.
1. Розділ мовознавства, що вивчає будову та форми слова, речення і словосполучення.
Праці з історичної граматики висвітлюють співіснування давньоруських і старослов'янських морфологічних рис у пам'ятках, розвиток морфологічних категорій і форм, становлення синтаксичної будови української мови (з наук. літ.);
У роботі висвітлено роль О. Огоновського в дослідженні порівняльної граматики слов'янських мов (з наук. літ.);
// Навчальний предмет цієї науки.
– То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І. Нечуй-Левицький);
Несподівано вона почала з того, що продиктувала нам завдання додому з граматики (Л. Смілянський);
// Підручник із цього навчального предмета.
Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник, або граматику, або читанку (О. Іваненко);
Узявши граматику, прочитав він два рядки (З. Тулуб).
2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови.
Це був один із найстаранніших моїх слухачів, добре знав правила української граматики й мав уже певний запас слів (Б. Антоненко-Давидович);
Спитав [пан] по-німецьки, підкреслено вимовляючи кожне слово, але з явним чужоземним акцентом і надто вже правильно за граматикою будуючи речення (О. Іваненко);
Застосовано метод зіставного аналізу, який дозволив встановити зміни в граматиці актової латини, зумовлені україно-латинським білінгвізмом судових писарів (з наук. літ.);
// розм., рідко. Те саме, що орфогра́фія.
[Храпко:] А ну скажи, як по граматиці пишеться апеляція? (Панас Мирний).
3. іст., розм. Третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.
– Я ж таки академіст, філософ, а вона і в граматиці і в риториці не була (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- граматика — грама́тика 1 іменник жіночого роду наука грама́тика 2 іменник жіночого роду підручник Орфографічний словник української мови
- граматика — -и, ж. 1》 Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. || Навчальний предмет цієї науки. || Підручник із цього навчального предмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
- граматика — • граматика - наука про будову мови, тобто про системну цілісність закономірно взаємопов'язаних одиниць мови з притаманними їм формами і значеннями, що ними виражаються. Осн. Українська літературна енциклопедія
- граматика — грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα – літера, написання) частина лінгвістики, що вивчає будову мови. Словник іншомовних слів Мельничука
- граматика — Морфологічна та синтаксична системи мови; розділ мовознавства, який охоплює морфологію, синтаксис, фонетику; г. описова, нормативна, генеративна, історична, порівняльна. Універсальний словник-енциклопедія
- граматика — Грама́тика, -ки, -ці; -тики, -тик (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- граматика — ГРАМА́ТИКА, и, ж. 1. Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. Тепер російська наука вже має найбільшу за весь час її існування граматику російської літературної мови, .. Словник української мови в 11 томах
- граматика — рос. грамматика (грец. gramma-tike) — частина лінгвістики, що вивчає будову мови. Eкономічна енциклопедія
- граматика — Граматика, -ки ж, 1) Грамматика. Ном. № 10439. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. Словник української мови Грінченка