граматика

ГРАМА́ТИКА, и, ж.

1. Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення.

Тепер російська наука вже має найбільшу за весь час її існування граматику російської літературної мови, ..побудовану досить раціонально і придатну служити добрим довідником з цілого ряду питань (Мовозн., XIII, 1955, 6);

Нікого не може задовольнити тепер одне із старовинних визначень граматики як «искусства правильно писать й читать» (Рильський, III, 1955, 167);

// Навчальний предмет цієї науки.

— То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 266);

Несподівано вона почала з того, що продиктувала нам завдання додому з граматики (Сміл., Сашко, 1954, 25);

// Підручник з цього навчального предмета.

Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник, або граматику, або читанку (Ів., Таємниця, 1959, 29);

Узявши граматику, прочитав він два рядки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148).

2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови або групи мов;

// розм., рідко. Те саме, що орфогра́фія.

[Xрапко:] А ну скажи, як по граматиці пишеться апеляція? (Мирний, V, 1955, 134).

3. іст., розм. Третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.

— Я ж таки академіст, філософ, а вона і в граматиці і в риториці не була (Н.-Лев., III, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граматика — грама́тика 1 іменник жіночого роду наука грама́тика 2 іменник жіночого роду підручник Орфографічний словник української мови
  2. граматика — -и, ж. 1》 Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. || Навчальний предмет цієї науки. || Підручник із цього навчального предмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граматика — ГРАМА́ТИКА, и, ж. 1. Розділ мовознавства, що вивчає будову та форми слова, речення і словосполучення. Праці з історичної граматики висвітлюють співіснування давньоруських і старослов'янських морфологічних рис у пам'ятках... Словник української мови у 20 томах
  4. граматика — • граматика - наука про будову мови, тобто про системну цілісність закономірно взаємопов'язаних одиниць мови з притаманними їм формами і значеннями, що ними виражаються. Осн. Українська літературна енциклопедія
  5. граматика — грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα – літера, написання) частина лінгвістики, що вивчає будову мови. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. граматика — Морфологічна та синтаксична системи мови; розділ мовознавства, який охоплює морфологію, синтаксис, фонетику; г. описова, нормативна, генеративна, історична, порівняльна. Універсальний словник-енциклопедія
  7. граматика — Грама́тика, -ки, -ці; -тики, -тик (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. граматика — рос. грамматика (грец. gramma-tike) — частина лінгвістики, що вивчає будову мови. Eкономічна енциклопедія
  9. граматика — Граматика, -ки ж, 1) Грамматика. Ном. № 10439. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. Словник української мови Грінченка