1. Словник української мови Грінченка

гребінчик

Гребінь, -ня

м.

1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178.

2) Гребенка, гребешокъ. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном.

3) Доска съ зубьями, составляющая часть каблука. см. каблук 2. Шух. І. 228.

4) Подобная гребню часть решітки. см. решітка 5. Шух. І. 167. У Вх. Зн. 12 = решітка 5.

5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крышѣ. (Залюбов.). Шух. І. 91, 117. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. О. 1862. IX. 7. Гребень горы или подобнаго ей возвышенія. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Грин. II. 59. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Левиц. Пов. 351.

5) Украшеніе на нижней части мѣдной курительной трубки. Шух. І. 276.

6) Гребешокъ на головѣ птицъ. ум. гребінець, гребінчик. ув. гребінище. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074.

7) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 190.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гребінчик — гребі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гребінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до гребінь 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гребінчик — Гребі́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гребінчик — ГРЕБІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гре́бінь 2-4. Гребінчики випорсали з коси у Мар’яни (Вас., І, 1959, 290); На гострих гребінчиках хвиль не було білої піни (Кучер, Чорноморці, 1956, 432). Словник української мови в 11 томах