1. Словник української мови Грінченка

решітка

Решітка, -ки

ж.

1) Рѣшетка. Желех.

2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281.

3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184.

4) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49.

5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. Шух. І. 167.

6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. ум. решіточка. Чуб. VII. 415.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Решітка — Реші́тка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. решітка — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  3. решітка — -и, ж. 1》 Загорода, паркан із дерев'яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. || Предмет, річ, зроблені з дерев'яних або металевих прутів у вигляді перехрещених, переплетених ліній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. решітка — (в'язниці) грати, (огорожа) штахети, див. клітка Словник чужослів Павло Штепа
  5. решітка — РЕШІ́ТКА, и, ж. 1. Загорода, паркан з дерев'яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. Решітка, що нею відділюється сад від двору. Помацки знайшов [Василь] хвіртку, увійшов до саду (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. решітка — ҐРА́ТИ (перехресно розташовані металеві або дерев'яні прути, планки), КРА́ТИ діал.; ШТА́БИ (металеві планки на вікнах); РЕШІ́ТКА (предмет з таким переплетенням). — Гено, що то на вікнах? -Гена, зітхнувши, пояснив: решітки. Ґрати з металевого пруття (О. Словник синонімів української мови
  7. решітка — Реші́тка, -тки, -тці; -ші́тки, -ші́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. решітка — РЕШІ́ТКА, и, ж. 1. Загорода, паркан з дерев’яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. Решітка, що нею відділюється сад від двору. Помацки знайшов [Василь] хвіртку, увійшов до саду (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  9. решітка — Загорожа з переплетених планок, прутів, залізних прутів, проволоки тощо. За формою відрізняються: ~ в розщіп — з широкими залізними смугами, які з обох країв мають відігнуті задирки. Вживалась для вікон нежитлових, переважно складських приміщень. Архітектура і монументальне мистецтво