решітник
Решітник, -ка
м.
1) Продающій рѣшета.
2) — га́динець. раст. Veronica Chamaedrys. Шух. І. 20.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- решітник — реші́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- решітник — -а, ч. Той, хто виготовляє решета. Великий тлумачний словник сучасної мови
- решітник — РЕШІ́ТНИК, а, ч. Той, хто виготовляє решета. Словник української мови у 20 томах
- решітник — Решітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- решітник — РЕШІ́ТНИК, а, ч. Той, хто виготовляє решета. Словник української мови в 11 томах