1. Словник української мови Грінченка

гризти

Гризти, -зу, -зеш

гл.

1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705.

2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гризти голову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153.

3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295.

4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризти — (роздрібнювати зубами) розгризати, (про гризунів) точити, (дуже тверде) глодати, перен. (про наполегливе навчання) зубрити. Словник синонімів Полюги
  2. гризти — гри́зти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гризти — (лікті) кусати; (горіхи) лузати; (- шашіль) точити; (голову) золити; (словами) докучати, дошкуляти, допікати, сил. їсти живцем <�їдьма, їдцем, як іржа залізо>; (- думи) мучити, непокоїти, хвилювати. Словник синонімів Караванського
  4. гризти — -зу, -зеш; мин. ч. гриз, -ла, -ло, недок., перех. 1》 Міцно здавлюючи зубами, роздрібнювати що-небудь тверде. || Кусати, здавлювати зубами. 2》 розм. Сильно жалити, кусати. 3》 перен., розм. Постійно надокучати причіпками, докорами, лайкою. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гризти — гри́зти: ◊ гри́зти ду́пу → дупа ◊ піти́ пісок гри́зти → пісок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гризти — Гризе, мов іржа залізо. Біда мучить людину і підточує її здоров'я. Гризуться, як собаки за кістку. Сильно сваряться. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гризти — див. дорікати; їсти; лаяти Словник синонімів Вусика
  8. гризти — гри́зти / прогри́зти го́лову перев. кому, чию, рідко ким, чим, несхв. 1. Набридати комусь якимись розмовами, вимагати що-небудь і т. ін. Почала баба дідові гризти голову: — Твоя дитина ледащо (Укр.. Фразеологічний словник української мови
  9. гризти — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови
  10. гризти — Гри́зти, гризу́, -зе́ш, -зу́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гризти — ГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. гриз, ла, ло; недок., перех. 1. Міцно здавлюючи зубами, роздрібнювати що-небудь тверде. В печері сиділа стара зайчиха і гризла головку капусти (Н-Лев. Словник української мови в 11 томах