1. Словник української мови Грінченка

груда

Груда, -ди

ж.

1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ ум. формѣ: гру́дка. (см. грудка).

2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159.

3) = груд. Волынск.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. груда — гру́да 1 іменник жіночого роду горбок гру́да 2 іменник жіночого роду купа рідко Орфографічний словник української мови
  2. груда — I -и, ж. 1》 Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої. 2》 збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. II -и, ж., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на одний; купа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. груда — Купа, купка Словник чужослів Павло Штепа
  4. груда — ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В. Словник синонімів української мови
  5. груда — ГРУ́ДА¹, и, ж. 1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м’якої, розсипчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Фр. Словник української мови в 11 томах