груда
ГРУ́ДА¹, и, ж.
1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м’якої, розсипчастої, крихкої.
Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Фр., IV, 1950, 24);
Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м’якість чорноземних груд (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків.
Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Мирний, IV, 1955, 305);
Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 16).
ГРУ́ДА², и, ж., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа.
Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Коцюб., II, 1955, 401).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- груда — гру́да 1 іменник жіночого роду горбок гру́да 2 іменник жіночого роду купа рідко Орфографічний словник української мови
- груда — I -и, ж. 1》 Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої. 2》 збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. II -и, ж., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на одний; купа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- груда — Купа, купка Словник чужослів Павло Штепа
- груда — ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В. Словник синонімів української мови
- груда — Груда, -ди ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ ум. формѣ: гру́дка. (см. грудка). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. Словник української мови Грінченка