грімниця
Грімниця, -ці
ж.
1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9.
2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг.
3) = громниця.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грімниця — грімни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- грімниця — -і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грімниця — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Словник синонімів української мови
- грімниця — ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485); Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152). Словник української мови в 11 томах