1. Словник української мови в 11 томах

грімниця

ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка.

Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485);

Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грімниця — грімни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грімниця — -і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грімниця — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Словник синонімів української мови
  4. грімниця — Грімниця, -ці ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = громниця. Словник української мови Грінченка