грінка
ГРІ́НКА, и, ж.
1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба.
З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
2. діал. Невеликий шматок чого-небудь.
Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Март., Тв., 1954, 158);
Два рази на день давав [Микола] йому чаю і дві грінки хліба (Калин, Закарп. казки, 1955, 160).
◊ Уби́ти (пійма́ти) [до́бру] грі́нку — мати вигоду, користь, виграти що-небудь.
[Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Кроп., II, 1958, 333).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грінка — грі́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири грі́нки Орфографічний словник української мови
- грінка — -и, ж. 1》 Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. 2》 діал. Невеликий шматок чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грінка — уби́ти (пійма́ти) грі́нку в кого і без додатка. Мати вигоду, користь, виграти що-небудь. Дидону мав він (Еней) мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль (І. Фразеологічний словник української мови
- грінка — ГРІНКИ́ (підсмажені скибки хліба), ПОТА́ПЦІ. — А моя ще до війни кожного ранку грінки на свинячому смальцеві смажила (Григорій Тютюнник); Коли й яблук напечемо, губ напряжемо, потапців ізробимо, да й живемо (Ганна Барвінок). Словник синонімів української мови
- грінка — Грі́нка, -нки, -нці; грі́нки́, -но́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грінка — Грінка, -ки ж. 1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98. 2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. Словник української мови Грінченка