1. Словник української мови в 11 томах

гріти

ГРІ́ТИ, грі́ю, грі́єш, недок.

1. перех. і неперех. Передавати своє тепло.

Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє (Греб., 1,1957, 50);

Білі цуцики гуляють на соломі, Сонце гріє мордочки смішні (Рильський, І, 1956, 43);

// Зберігати тепло, захищати від холоду.

Чужий кожух не гріє (Номис, 1864, № 9652).

2. перех. Робити теплим, гарячим; нагрівати.

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру (Коцюб., І, 1955, 386);

Тайо помагав сестрі гріти воду (Трубл., І, 1955, 281);

Здобувши електричний струм, пустив [Микита] його.. гріти парники й освітлювати село (Ю. Янов., II, 1954, 157).

◊ Грі́ти ру́ки — наживатися нечесно, незаконно.

Гріли руки пишні дуки Побіля народу (Черн., Поезії, 1959, 267);

Грі́ти чуби́ (чу́ба, чупри́ну) — докладати великих зусиль у якій-небудь роботі; старанно працювати.

— Колись ми з тобою найбільше гріли чуби над добором насіння, а тепер нам випадає ширше думати над мічурінським вихованням рослин (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 303).

3. перех., перен. Приносити радість, задоволення, натхнення.

— Мені якось легше стає на душі коло добрих та прихильних людей, неначе їх слово мене гріє (Н.-Лев., IV, 1956, 311);

Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч… (Рильський, III, 1961, 45).

4. неперех., по чому, об що, у що, розм. Стукати, бити з великою силою.

Ті, що сиділи у перших рядах, не тільки аплодували, а й гріли чобітьми в підлогу (Кучер, Трудна любов, 1960, 463).

5. перех. і без додатка, перен., розм. Виносити громадський осуд; ганьбити.

За все гарне народ скаже молоді спасибі. А от за непотрібну, шкідливу необережність ми грітимемо (Ю. Янов., І, 1954, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гріти — (робити теплим) зігрівати, (трішки) р. отеплювати, (на вогні) просмажувати, прожарювати, (на парі) парити. Словник синонімів Полюги
  2. гріти — грі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гріти — Нагрівати, зо-, о-, піді-; (душу) розраджувати, надихати; (по чім) стукати, бити; (захиби) картати, шпетити, критикувати. Словник синонімів Караванського
  4. гріти — грію, грієш, недок. 1》 перех. і неперех. Передавати своє тепло. || Зберігати тепло, захищати від холоду. 2》 перех. Робити теплим, гарячим; нагрівати. Гріти руки — наживатися нечесно, незаконно. 3》 перех., перен. Приносити радість, задоволення, натхнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гріти — Так буде нас гріти, що аж буде кров цюріти. Буде сильно знущатися над нами. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гріти — див. бити Словник синонімів Вусика
  7. гріти — грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки. 1. на (в) чому, при чому, біля (побіля) чого і без додатка. Нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися. Віддавна вже гріли руки при бориславській нафті та при бориславському воску (І. Фразеологічний словник української мови
  8. гріти — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  9. гріти — Грі́ти, грі́ю, грі́єш; грі́тий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гріти — Гріти, -грію, -єш гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. І. 137. гріти самоварь. Словник української мови Грінченка