1. Словник української мови Грінченка

гугнити

Гугни́ти, -ню́, -ни́ш

гл.

1) = гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15.

2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. МПр. 110.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гугнити — гугни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гугнити — і гугніти, -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Те саме, що гугнявити. 2》 Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гугнити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. гугнити — ГУГНЯ́ВИТИ (говорити, співати нерозбірливо, у ніс), ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм., ГУНЯ́ВИТИ розм. — Йду, бачу, — сидить цей страшило, гугнявить якусь пісню (О. Іваненко); — Ач, клятий, винуєшся, — незлобливо гугнить дід Овсій (Л. Словник синонімів української мови
  5. гугнити — ГУГНИ́ТИ і ГУГНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Те саме, що гугня́вити. — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір, славні люди були! — Угу, — гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор. Словник української мови в 11 томах