1. Словник української мови Грінченка

гугнявий

Гугнявий, -а, -е

Гнусливый, говорящій въ нось.

---------------

Гугнявий, -а, -е = гугнявий

А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно емірати? К. ЧР. 395.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гугнявий — гугня́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гугнявий — -а, -е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. || З носовим відтінком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ (який говорить, співає й т. ін. нерозбірливо, у ніс), ГУ́НЯ́ВИЙ розм. Чулися гугняві голоси двох дідів-рибалок (В. Кучер); (Явдоха:) Піду за того, котрий посвата. (Килина:) Чи гидкий, чи гунявий — однаково? (М. Кропивницький). Словник синонімів української мови
  4. гугнявий — Гугня́вий і гуня́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав’язала собі світ за тим ледащом… Рябий, гугнявий та ще й злодій (Коцюб., II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Перв., Материн.. Словник української мови в 11 томах