гугнявий
гугня́вий
-а, -е.
Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс.
|| З носовим відтінком.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гугнявий — гугня́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ (який говорить, співає й т. ін. нерозбірливо, у ніс), ГУ́НЯ́ВИЙ розм. Чулися гугняві голоси двох дідів-рибалок (В. Кучер); (Явдоха:) Піду за того, котрий посвата. (Килина:) Чи гидкий, чи гунявий — однаково? (М. Кропивницький). Словник синонімів української мови
- гугнявий — Гугня́вий і гуня́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав’язала собі світ за тим ледащом… Рябий, гугнявий та ще й злодій (Коцюб., II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Перв., Материн.. Словник української мови в 11 томах
- гугнявий — Гугнявий, -а, -е Гнусливый, говорящій въ нось. --------------- Гугнявий, -а, -е = гугнявий А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно емірати? К. ЧР. 395. Словник української мови Грінченка