1. Словник української мови Грінченка

гультяй

Гультяй, -тяя

м. Гуляка, кутила, лѣнтяй, повѣса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Чуб. ІІІ. 127. ув. гультяїще. Великий гультяїще. Лукаш. 127.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гультяй — гультя́й іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. гультяй — -я, ч., зневажл. Той, хто любить гуляти (у 2, 3 знач.), не хоче працювати; гульвіса, нероба, ледар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гультяй — див. бешкетник; звабник; легковажний; ледачий; п'яниця; розпусник Словник синонімів Вусика
  4. гультяй — ГУЛЬВІ́СА розм. (той, хто любить гуляти, живе легковажно), ГУЛЯ́КА розм., БА́ЙДА розм., ЯРИ́ГА розм., заст., ЯРИ́ЖКА розм., заст., ЯРИ́ЖНИК розм., заст., ГУЛЬТЯ́Й зневажл., ГОЛЬТІПА́КА (ГУЛЬТІПА́КА) зневажл., ГАЛГА́Н діал. Словник синонімів української мови
  5. гультяй — Гультя́й, -тяя́, -тяє́ві, -тяє́м, -тя́ю! -тяї́, -тяї́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гультяй — ГУЛЬТЯ́Й, я́, ч., зневажл. Той, хто любить гуляти (у 2, 3 знач.), не хоче працювати; гульвіса, нероба, ледар. Одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв — і червона краска грала на її щоках (Мирний, II, 1954, 294)... Словник української мови в 11 томах